"78  років без окупації"
Уже багато років відділяє нас від того страшного дня, коли по радіо було оголошено про початок ІІ Світової війни, дня, з яким до кожної оселі української родини увійшли біль, розпач, голод і терор – наступив «новий порядок», який принесли із собою війська ІІІ Рейху.
02 листопада о 10:40 біля меморіалу «Братська могила» с. Малокаховка відбувся мітинг, присвячений 78-й річниці визволення Малокаховського старостинського округу від німецько-фашистських загарбників, за участю трудового колективу Малокаховський заклад загальної середньої освіти.
Радість і сльози, біль і надія - все  переплелося в одному слові ВИЗВОЛЕННЯ.  
Війна повністю зруйнувала колгосп «Сорєвноватєль» та завдала господарству збитків на 15 мільйонів крб. 
Сьогодні ми величаємо героїв, які подарували нам радість Перемоги та вшановуємо пам’ять тих, хто заради визволення нашого села віддав своє життя… хто поліг на підступах, залишившись вічно юним. 
Друга світова війна давно відійшла у минуле і стала сторінкою у підручнику історії та пам’яттю живих. 
Пам’ять! Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків тих полум’яних поколінь імена,  імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче - життя.

Я не знаю тебе, невідомий солдате,
Ти поліг у бою у пору грозову
Та сьогодні прийшов я «СПАСИБІ»  сказати, 
Що за себе й за тебе на землі я живу…
Вічна слава героям-визволителям🕯

Історична довідка
Війна у Малокаховці розпочалась 30.08.1941р. о 08:00 ранку під прикриттям артилерійсько-мінометного вогню, дій авіації, на чотирьох десятках надувних човнах з моторами та моторних катерах - німецько-фашистські загарбники розпочали переправу Дніпра.  Вже 01.09.1941р. о 13:00 Мала Каховка (стара назва) була захоплена німцями. Окупанти виганяли із хат жителів і займали їх самі, а жінкам, з маленькими дітьми на руках, доводилося до півроку жити в окопах, у вогких погребах, у сараях та холодних повітках. Запеклі кровопролитні бої біля Малої Каховки, Судаків та на території радгоспу ім. Будьонного в Ключовому тривали до вечора 05.09.1941р.. Тільки в 109-ому полку 74-ої стрілецької дивізії 9-ої армії втрати радянських воїнів склали 1477 чоловік. На захист Вітчизни пішли 700 малокаховчан.  Для підпільної боротьби із окупантами в селі були залишені голова сільради               М.Л. Клюєв та голова колгоспу «Сорєвноватєль» С.П. Походун. Їх, виданих зрадниками, німецько-фашистські загарбники стратили. Комуніст М.Л. Клюєв був останнім з розстріляних на хуторі Терни (місцевому Бабиному Яру) мирних жителів єврейської національності. Багатьох малокаховчан примусово вивезли остарбайтерами в Німеччину та на окуповану територію Франції. 02.11.1943р. частинами 4-го Українського фронту село було звільнено з окупації. Переможців нагородили орденами і медалями, серед них і малокаховчани.  
В їх числі: 
◾Афанасьєв Василь Порфирійович - кавалер орденів Вітчизняної І та ІІ ступенів «За мужність» ІІІст., захисник Сталінграда;
◾Мальченко Леонід Прокопович - кавалер ордена Слави ІІІст., орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ст., «За мужність» ІІІст.;
◾ Білокриницький Іван Сергійович - кавалер ордена Слави ІІІст. та ордена Вітчизняної війни ІІ ст.;
◾ Лушпай Микола  Микитович - кавалер ордена Червоної Зірки і медалі «За відвагу»;
◾Бондаренко Петро Афанасійович - кавалер ордена Вітчизняної війни ІІст. та медалей «За відвагу» і «За бойові заслуги», учасник штурму Берліна;
◾Назаров Іван Максимович, Серблянський Петро Максимович, Танцур Андрій Васильович - кавалери орденів Вітчизняної війни ІІ ст.. і медалей «За відвагу»;
◾ Грінченко Ганна Яківна - кавалер ордена Червоної Зірки, лейтенант медслужби, фельдшер.